К.е.н. Цюпко С.В.

Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАН і МОН України

ПИТАННЯ ОЦІНКИ ВИБОРУ ЦІЛЬОВОЇ ФУНКЦІЇ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИХ МЕТОДІВ ТА ЕОМ ПРИ ЗБОРІ ВРОЖАЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Особливе місце в системі виробництва сільськогосподарської продукції займає перевезення вражаю. Існує багато причин, що дозволяють виділити саме авто перевезення врожаю. Ось деякі з основних: нерівномірність вантажообігу, стиснуті строки збору та перевозки вражаю, залежність від кліматичних умов, повторність перевезень більшості сільгосппродуктів (обумовлена необхідністю їх тимчасового зберігання на складах, сушки, очищення тощо), робота на ґрунтових та польових дорога та інше. Як результат виникають витрати виробництв продукції сільського господарства, при цьому питома вага транспортних витрат складає біля 20‑25% [1]. Природно, що зменшення транспортних втрат призводить до зниження собівартості сільгосппродукції. Таким чином, головна увага повинна бути направлена на удосконалення транспортного обслуговування в комплексі всієї уборочно-транспортно-заготівельної системи.

Досвід управління уборочно-транспортно-заготівельною роботою показує, що значні резерви підвищення продуктивності всіх систем, що представлених у збиранні, транспортуванні та заготівлі сільгосппродукції, полягає в удосконаленні оперативного управління перевезеннями сільгосппродукції на базі економіко-математичних методів та ЕОМ.

Дуже важливим, з нашої точки зору, є визначення граничного критерію оптимальності, який повинен визначити виробничий процес. До теперішнього часу, найбільш обґрунтованим вважався критерій, що забезпечував максимальну продуктивність праці [2].

Не змінюючи сутності питання, що порушено, замінимо показник, що характеризує продуктивність праці, на показник, що характеризує продуктивність технічного засобу, що оцінює обслуговування в системі (розвантаження, завантаження, транспортування, тощо).

Під технічними засобами (або апаратами) будемо розуміти пости навантаження-розвантаження та автомобілі. Встановимо залежність між продуктивністю одиниці транспортного засобу та часом обслуговування. В якості одиниці виміру продуктивності транспортного засобу розглянемо кількість обслуговувань, що приходиться на один апарат. Воно визначається як сумарна кількість навантажень, розвантажень та їздок автомобілю. Особливістю роботи системи транспортного обслуговування, що розглядається, є рівність поточних показників змінної кількості навантажень, розвантажень та їздок автомобілю.

Кількість навантажень, розвантажень та їздок визначається за виразами:

навантажень за зміну;

їздок за зміну;

розвантажень за зміну.

де – відповідно кількість обслуговувань (навантажень, їздок, розвантажень); – відповідно тривалість робіт от правника, транспорту та отримувача вантажу у годинах, при умові погодження роботи всіх підсистем, що розглядаються; – відповідно кількість апаратів, що обслуговують або обслуговуються (постів завантаження, транспортних засобів, постів розвантаження); – відповідно час на завантаження, рух та розвантаження, годин.

Розділив змінну кількість обслуговувань на кількість апаратів що обслуговують або обслуговуються отримаємо вираз для добової продуктивності технічного засобу (обслуговувань / апарат):

(1)

Вираз (1) описує технологічну умову функціонування системи транспортного обслуговування. Воно обумовлює єдиний ритм роботи всього комплексу без врахування можливих збоїв. В реальних транспортних системах мають місце непродуктивні простої засобів розвантаження та навантаження (), пов’язані з очікуванням транспортних засобів, а також непродуктивні простої рухомого складу (), пов’язані з відсутністю вільних постів розвантаження або завантаження. Враховуючи це можна переписати вираз (1) у вигляді:

(2)

З виразу (2) очевидна зворотна пропорційна залежність між непродуктивними простоями та продуктивністю технічних засобів. В цьому сенсі, критерій, що максимізує продуктивність роботи апаратів, та критерій, що мінімізує непродуктивні простої є однаково доцільними. Тому для ефективного керування автотранспортом може бути розглянутий критерій, що базується на мінімізації непродуктивних простоїв автотранспорту та засобів навантаження та розвантаження. Використання цього критерію призводить до зменшення втрат врожаю [3]. Тому для задач впорядкування роботи систем транспортного обслуговування критерій, що розглядається, є найбільш бажаним. Для інших задач вдосконалення робота автотранспорту він також може бути використаний, але з деякими обмеженнями та умовами. Наприклад, при визначенні коефіцієнту цілочисельності (або оптимізації потужності виробництва) зв'язок між продуктивністю та простоями технічних засобів буде дещо інша, ніж у розглянутому випадку.

Література

1. Заёнчик Л.Г., Горелкин А.В. Управление перевозками сельскохозяйственных грузов с помощью экономико-математических методов и ЭВМ. Ташкент, 1979. – 159 с.

2. Бакаев О.О., Кутах А.П., Пономаренко Л.А. Теоретичні засади логістики. Т.2. – К.: „Фенікс”, 2005. – 521 с.

3. Липкович Э.И. Система организации уборочно-транспортного и заготовительного процесса. // Весник с-х науки, 1984, №4. – С.59-69.